А, А перша літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає голосний звук а, вимовляється а. АЇД в грец. міфології: 1. бог царства мертвих, володар підземелля; чоловік Персефони; 2. назва підземного, оточеного ріками царства мертвих, вихід з якого стереже Кербер; в А. знаходяться … ААЛТО (Aalto)
Алвар Гуґо, 1898-1976, фінський архітектор і урбаніст; один із піонерів сучасної світової архітектури; серед робіт комплекс будівель політехніки в Отаніемі, Палац конгресів … ААРЕ р. у Швейцарії, ліва притока Райну; довж. 295 км; гідроелектростанції; гол. м.: Берн, Золотурн. ААРОН за Біблією брат Мойсея, вважається першим первосвящеником народу Ізраїля. ААРҐАУ кантон у Пн. Швейцарії, на Швейцарському плоскогір'ї та в горах Юра; 1,4 тис. км2, 517 тис. мшк.; адміністративний центр Аарау; гідроелектростанції; машинобудівна, молочарська … ААХЕН м. в Німеччині (Пн. Райн-Вестфалія); 250 тис. мшк.; електронна, машинобудівна, харчова промисловість; центр туризму, курорт; вузи; музеї; кафедральний собор (VIII-XIX ст.) із відомою … ААХЕНСЬКИЙ МИР 1668 трактат, що завершив фр.-ісп. війну; поділ Фландрії між Францією та Іспанією. ААХЕНСЬКИЙ МИР 1748 закінчив війну за австр. спадщину 1740-48; Австрія отримала підтвердження праґматичної санкції (утримання влади Марією Терезою), відмовившись від частини володінь в Італії (Парма, … АБІДЖАН найбільше м. і гол. порт Кот д'Івуар, над Ґвінейською зат.; міська агломерація 2,6 млн. мшк., осн. економічний (нафтохімія), науковий (унів.) і туристичний центр країни; міжнародний … АБІЛА м. у Центр. Іспанії (обл. Кастилія-Леон) в Кастилійських г.; адміністративний центр провінції А.; 46 тис. мшк.; автомобільна промисловість, торговельний і туристичний центр; збережено план … АБАДАН м. в Ірані, на кордоні з Іраком, на р. Шатт-ель-Араб, 210 тис. мшк.; вел. нафтовий порт, нафтопереробний комбінат. АБАЗИН АНДРІЙ ?-1703, брацлавський полковник 1684-1703; уч. пол.-козацького походу в Молдавію 1686-87, організатор оборони від нападів турец.-татарського війська; 1702-03 очолив повстання козаків … АБАК вид рахівниці у стародавній Греції та Римі, а також (до XIX ст.) у Зх. Європі. АБАКА верхня частина капітелі доричної колони у вигляді чотиристоронньої плити. АБАКАНОВИЧ (Abakanowicz)
Маґдалена, нар. 1930, пол. скульптор; професор Пол. вищої школи красних мистецтв у Познані; розмаїті скульптурні форми: так звані абакани, скульптури з мотузок, каменю, … АБАТ настоятель монастиря (абатства) в католицьких чернечих орденах, який має священичі свячення і повну духовну й світську владу; у Православній Церкві відповідником а. є ігумен. АББА шведський музичний ансамбль; створений 1972, виступав до початку 80-х; у складі: А. Фалскоґ, Б. Улвеус, Б. Андерссон, А. Ліньстад-Фредрікссон; у репертуарі - ритмічні, мелодійні пісні у … АББАДО (Abbado)
Клаудіо, нар. 1933, італ. диригент і піаніст; диригент оркестру театру Ла Скала в Мілані, філармоній у Нью-Йорку та Берліні, філармонії та опери у Відні. АББАС I ВЕЛИКИЙ 1571-1629, з династії Сефевідів, шах Персії з 1587; відвоював від узбеків, турків та індійських Великих Моґолів утрачені перські території; здійснив адміністративні реформи, модернізував … АББАСИДИ 750-1258, династія 37 араб. халіфів, яка правила після повалення династії Омейядів; їхня мусульманська держава простяглася від Туркестану до Іспанії, столицею до 762 був Дамаск, згодом … АБВЕР орган розвідки і контррозвідки командування нім. збройних сил; утворений 1925; з 1935 - орган вермахту, брав участь у підготовці та здійсненні його воєнних планів. АБД АЛЬ-МАЛІК ІБН МАРВАН 647-705, з династії Омейядів, халіф з 685; творець могутності арабо-мусульманської багатонаціональної держави; провів адміністративні реформи, зокрема, встановив арабську як мову … АБДРАШИТОВ ВАДИМ ЮСУПОВИЧ нар. 1945, рос. кінорежисер; побутово-психологічні драми (Полювання на лисиць, Парад планет, Слуга, Слово в обороні). АБДУЛ-ДЖАББАР (Abdul-Jabbar)
Карім (псевдонім Лео Алсіндора), нар. 1947, америк. баскетболіст; 6-разовий чемпіон професіональної баскетбольної ліги НБА (1971, 1980, 1982, 1985, 1987-88); 6 разів був … АБДУЛГАМІД ІІ (Абдул-Хамід ІІ) 1842-1918, з династії Османів, турец. султан 1876-1909; 1876 проголосив конституцію і скликав парламент; 1878 зупинив дію конституції та правив деспотично; за репресивне … АБДУЛЛАГ 1882-1951, емір Трансйорданії з 1921, король Йорданії з 1946; союзник Великої Британії на Близькому Сх.; 1949 анексував араб. частину Палестини; застрелений мусульманським фанатиком у … АБДУЛОВ ОЛЕКСАНДР ГАВРИЛОВИЧ нар. 1953, рос. актор театру і кіно; працює в театрі Ленком; ролі в побутових (Геній), костюмованих (Звичайне диво, Вбити дракона) фільмах та психологічних драмах (Тюремний роман). АБЕ КОБО (псевдонім Абе Кіміфуса)
1924-93, японський письменник; представник літературного авангарду; у творчості помітні впливи Ф. Кафки; романи (Жінка у пісках, Чуже обличчя, Людина-коробка), … АБЕЛЬ (Abel)
Нільс Генрік, 1802-29, норвезький математик; довів неможливість розв'язання загальних алгебричних рівнянь вищого від четвертого степеня за допомогою скінченної кількості … АБЕЛЯР (Abelard)
П'єр, 1079-1142, франц. філософ і теолог; послідовник поміркованого номіналізму; славнозвісна історія кохання А. й Елоїзи; Історія моїх бідувань. АБЕРАЦІЯ I
недолік лінзи, що спричинює спотворення, нерізкість (сферична а., астигматизм, дисторсія, кома) або забарвлення (хроматична а.) одержуваних зображень (деякі види а. притаманні й … АБЕРДІН портове м. у Великій Британії (Шотландія); адміністративний центр регіону Ґремпіен; 218 тис. мшк.; обслуговування нафтових платформ у Пн. м.; великий рибальський порт; унів.; музей; … АБЕРЬ Нільс, 1888-1957, шведський археолог, професор Стокгольмського унів.; співавтор типологічного методу в археології; вплинув на розвиток європ. археології XX ст. АБЕТКА укр. варіант назви алфавіту (за назвами перших літер а, бе); сформована на підставі кириличної системи знаків; в основу а. сучасної укр. мови покладено так званий гражданський шрифт, … АБЛЯЦІЯ зменшення маси льодовика чи снігового покриву внаслідок його танення. АБОЛІЦІОНІЗМ суспільно-політичний рух у Зх. Європі (зокрема у Великій Британії, Франції) та Пн. і Пд. Америці у XVIII-XIX ст., метою якого були ліквідація рабства й торгівлі рабами. АБОРДАЖ у морських битвах (до ХIX ст.) зчеплення двох кораблів (за допомогою гаків, багрів) і рукопашний бій команд на палубі. АБОРИГЕНІВ ВІРУВАННЯ вірування туземних племен Австралії; найважливіша складова а. в. - тотемізм, що водночас виступає як система племінної організації; вел. значення мають культові предмети (ск., чуринґа), … АБОРИГЕНИ широковживана назва корінного темношкірого населення Австралії, яке розмовляє австрал. мовами; бл. 265 тис. (переважно у резерваціях і місцях соціальної опіки); до прибуття європейців бл. … АБОРТ штучне припинення вагітності, видалення зародка до закінчення 15 тижня вагітності або несвоєчасні пологи чи пологи незрілим плодом між 16 та 28 тижнем вагітності; для обмеження шкідливого … АБРАЗІЯ руйнування гірської основи скельними уламками, що їх постійно переміщують річкові вири, хвилі морів і озер, вітри, льодовики; гол. чинник ерозії. АБРИКОС дерева і кущі родини розових, плодова культура, споріднена із сливою, батьківщина - Середня Азія та Китай; вирощують в районах із помірним кліматом; плоди - солодкі, соковиті, їх споживають … АБРУЦЦІ автономна обл. Італії в Апеннінах над Адріатичним м.; 10,8 тис. км2, 1,3 млн. мшк.; адміністративний центр - Л'Аквіла; сільське господарство (зернові, виноградники, маслини, вівчарство), … АБСЕНТ гірка горілка, настояна на травах (переважно полин), потім перегнана; шкідлива для здоров'я. АБСОЛЮТ буття, яке існує без причини, ні від чого не залежне і нічим не обмежене, вічна й необхідна основа дійсності; в християнській філософії ототожнюваний з Богом. АБСОЛЮТИЗМ I
форма правління, що характеризується неподільною концентрацією влади в руках однієї особи чи органу, які діють без будь-якого контролю.
II
філософський погляд, згідно з яким … АБСОЛЮТИЗМ ОСВІЧЕНИЙ фаза у розвитку європ. абсолютизму 2-ої полов. XVIII ст. (переважно у Австрії та Пруссії), яка відзначається зміцненням центрального апарату влади і реформами; розвиток промисловості; … АБСОЛЮТНИЙ НУЛЬ темп., що відповідає нулеві на термодинамічній шкалі Келвіна, практично недосяжна. АБСОРБЦІЯ 1. вбирання речовини, найчастіше газу, усім об'ємом ін. речовини - рідини або твердого тіла; використовується у виробництві сірчаної кислоти, H2SO4 - а. триокису сірки у воді; 2. поглинання … АБСТРАКТНЕ МИСТЕЦТВО (абстракціонізм, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво)
один з напрямків образотворчого мистецтва XX ст., основою якого є свідома відмова від зображення реального предметного … АБСТРАКЦІЯ загальне поняття, абстраговане (відокремлене), результат абстрагування (здійснення а.); в звичайному розумінні - погляд, твердження, відірване від дійсності, яке не спирається на факти. АБСУРД внутрішньо суперечливий вираз. АБСЦИСА перша з координат точки у декартовій системі координат на площині; вісь а. - зазвичай вісь OX. АБУ БАКР 573-634, тесть пророка Мугаммада і перший каліф, обраний після його смерті; розпочав завоювання в Палестині й Месопотамії. АБУ-ДАБІ I
столиця Об'єднаних Араб. Еміратів та емірату А.-Д.; на остріві А.-Д. у Перській зат.; 360 тис. мшк., міська агломерація 720 тис.; великий нафтовий порт, знесолювання морської води; … АБУДЖА столиця Ніґерії, в районі Федеральної столичної території; 306 тис. мшк. АБУЛАДЗЕ ТЕНҐІЗ 1924-94, грузинський кінорежисер; поетичні й філософські драми показують традиції, життя та звичаї Грузії (Лурджа Маґдани, Дерево бажань); алегорична політична драма Покута. АБХАЗІЯ автономна республіка у Грузії, на узбережжі Чорного м. і пд. схилах Вел. Кавказу; 8,6 тис. км2, 531 тис. мшк. (абхази 20%); у містах 48%; столиця Сухумі; вирощування чаю, цитрусових, … АБХАЗИ корінне населення Абхазії; невелика група в Аджарії; бл. 105 тис.; мова абхазька. АВІ-ЙОНА МІХАЕЛЬ 1904-74, ізраїльський археолог; родом з України; учений секретар урядового Відділу старожитностей (1948-53), професор класичної археології у Євр. універ. в Єрусалимі; Старожитності нашої … АВІЄТКА легкий спортивний, туристичний та різноцільовий літак. АВІАНОСЕЦЬ бойовий корабель - плаваючий аеродром і авіабаза; має стартову палубу, а всередині ангари і споруди для обслуговування літаків, вертольотів. АВІАЦІЯ комплекс теоретичних і практичних проблем та технічних засобів, пов'язаних із польотами на літальних апаратах; транспортний засіб та засіб повітряної оборони; розрізняють а. цивільну - … АВІАЦІЯ СПОРТИВНА вид цивільної авіації, охоплює: польоти на літаках, парашутний спорт, польоти на повітряних кулях, планеризм, авіамоделізм, а також вертолітний спорт. АВІНЬЙОН м. у Пд. Франції, у Провансі, над р. Рона; міська агломерація 181 тис. мшк.; паперова, поліграфічна промисловість, торговельний центр (фрукти, вина); унів., театральний фестиваль, музеї, … АВІНЬЙОНСЬКИЙ ПОЛОН ПАП 1309-77, період, коли папська резиденція містилася в церковних маєтках Авіньйону, а самі папи перебували у залежності від франц. королів. АВІС I
португальський лицарський орден, створений у середині XII ст. для боротьби з мусульманами; 1789 секуляризований.0
II
португальська династія 1385-1580; заснована великим магістром … АВІТАМІНОЗИ захворювання, що виникають внаслідок недостатньої кількості вітамінів у їжі або порушення процесів їхнього засвоєння, напр., при рахіті, цинзі. АВАКС (AWAKS, англ. Airborne Warning and Control System)
радіолокаційна система раннього попередження і командування, встановлена на літаках; уможливлює раннє виявлення об'єктів, що низько … АВАЛЬ доручення вексельного зобов'язання третій особі на випадок невиконання зобов'язання боржником. АВАНГАРД I
напрямок у зх.-європ. (переважно франц.) кіно 20-х, діячі якого вели пошук нових оригінальних засобів вираження (Дочка води, режисер Ж. Ренуар, На рейді, режисер А. Кавальканті, … АВАРИ (в давньоруських літописах обри)
кочові племена тюркського походження; наприкінці VI ст. прийшли з Азії через територію теп. України на середній Дунай і створили там Аварський каганат; … АВВАКУМ ПЕТРОВИЧ 1621-82, рос. православний священик, ідеолог старообрядців; противник літургійних реформ Никона; за наказом царя спалений на вогнищі; автобіографія Живот протопопа Аввакума. АВДЄЄНКО ГЕННАДІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ нар. 1963; укр. спортсмен (стрибки у висоту); чемпіон світу 1983, чемпіон Олімпійських ігор 1988 (олімпійський рекорд 2 м 38 см). АВДІЄВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ТИМОФІЙОВИЧ нар. 1933, хоровий диригент; з 1966 керує Укр. народним хором імені Верьовки; професор Київського педагогічного інституту; репертуар: укр. народні пісні. АВДІЙ XIII ст., давньоруський скульптор-різьбар, працював у Холмі (Галицько-Волинське князівство); капітелі, рельєфні зображення Спаса та Іоана Златоуста на фасаді храму; поліхромне вирішення; … АВДІОМЕТРІЯ комплекс методів, скерованих на визначення справності дії слухового апарату з метою підтвердження правильності його функціонування або визначення ступеню його порушення. АВЕЛЬ за Біблією син перших людей Адама і Єви, якого убив старший брат Каїн. АВЕНАРІУС (Avenarius)
Ріхард, 1843-96, нім. філософ, професор Цюріхського унів.; засновник (незалежно від Е. Маха) емпіріокритицизму. АВЕНАРІУС МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ 1835-95, рос. та укр. фізик; член-кореспондент Петербурзької АН; 1865-91 працював у Київському унів., 1875 створив першу в Україні лабораторію експериментальної фізики; праці з молекулярної … АВЕНТИН пагорб у стародавньому Римі; з V ст. до н.е. - плебейський, у період імперії - аристократичний район. АВЕНТИНСЬКИЙ БЛОК (Комітет опозиційних фракцій)
1924, італ. парламентська опозиція 127 католицьких, ліберальних, соціалістичних і комуністичних депутатів, які після вбивства Дж. Маттеотті на знак протесту … АВЕРРОЕС 1126-98, араб. філософ, правник, лікар і математик, походив з Кастилії; коментатор робіт Арістотеля; його філософія була піддана критиці з боку ортодоксальних мусульманських теологів; … АВЕРС передній (лицьовий) бік монети, медалі, ілюстрації; також внутрішня сторона крила вівтаря; протилежність реверсу. АВЕРЧЕНКО АРКАДІЙ ТИМОФІЙОВИЧ 1881-1925, рос. письменник, з 1920 на еміграції у Франції; співробітник і редактор сатиричних журналів у Харкові та Петербурзі (Меч, Сатирикон); збірки сатиричних і гумористичних оповідань … АВЕСТА cвята книга маздаїзму і зороастризму; текст староіранською (авестинською) мовою бл. VI ст. до н.е.; переклад А. середньоперською (пізньоавестійською) мовою і коментар до неї зветься … АВЛОС музичний інструмент, аерофон (дерев'яний духовий) з подвійною трубкою; популярний у стародавній Греції; музиканта, який грав на а., називали авлетом. АВОКАДО (алігаторова груша)
дерево; походить з Центр. Америки; вирощують у зоні тропіків; плоди їстівні, смачні, грушоподібні, з кісточкою всередині; сировина для виготовлення косметичних кремів. АВОҐАДРО ДІ КВАРЕНЬЯ (Avogadro di Quaregna)
Амадео, 1776-1856, італ. фізик; разом з іншими створив основи атомістичної теорії матерії. АВРААМ згідно з Біблією патріарх, праотець євр. та араб. народів; першим проголосив віру в єдиного Бога; Ягве уклав з ним угоду, знаком якої стало обрізання. АВРАМЕНКО ВАСИЛЬ 1895-1981, родом з України, на еміграції в Канаді, США; укр. хореограф, дослідник укр. танцю; заснував: у Канаді Гол. рухому школу укр. національного театру, в Нью-Йорку (США) Балет А., … АВСТЕРЛІЦ м. у Чехії, в південноморавському регіоні. 2 XII 1805 - перемога Наполеона I над об'єднаною рос.-австр. армією (так звана битва 3 імператорів).
| 